>>>W H Y T R A N S L A T O R F A C E B O O K

суботу, 31 липня 2010 р.

"5-річка": 1. Ігор Котик


"5-річка"  новий проект на моєму блозі. Я проситиму різних цікавих людей написати про книжки, які справили на них найбільше враження в 5-, 10-, 15-, 20-, 25- і т.д.-річному віці. ("Крок" = 5 років. Ідея не нова, але прикольна.) Це можуть бути книжки, що досі визначають багато чого в житті людини зараз, а можуть бути книжки, які людина "пережила" й забула... У будь-якому разі, буде цікаво! :-)


Першим "5-річку" "здає" Ігор Котик, літературознавець, автор монографії про поезію Юрія Тарнавського та низки літературно-критичних публікацій у періодиці.

*

Пам’ять у мене не дуже, тож датувати тепер деякі процеси із сивої давнини можу лише приблизно. І все ж.

У 5 років я вже – от молодчина був! – умів читати. Оскільки в родині читанням займався лише мій дідо, Михайло Тесля, і читав він, крім кількох виданих ще за Польщі релігійних книжок, переважно газету “Сільські вісті”, яка приходила чи не щоденно, то саме цей друкований орган став моїм першим читацьким захопленням. Що читав я її не дарма, про це свідчить той факт, що я ніколи не віддавав свого голосу на виборах за Соціалістичну партію, якій ця газета і досі, мабуть, належить.

Що я читав у 10 років – сказати важко. Штудії над “Кобзарем”, що справляли на мене сльозогінний вплив, уже були позаду, а вивчення змісту “Спортивної газети” ще попереду. Можливо, у 10 років я читав журнал “Барвінок” чи вправлявся у розв’язуванні логічних завдань, зібраних у збірнику “Математична кмітливість”.

Певніше можу сказати, що читав у 15. На той час я завершував 9 класів і читати художні твори вважав справою непристойною. Українська література як шкільний предмет посідала у моїй приватній ієрархії останнє місце, а зарубіжної то й зовсім не було. Зрештою, так думав не тільки я – це була загальна опінія сільських підлітків. І от, коли мої оцінки в табелях успішности продовжували опускатися і, якби так пішло, то до одинадцятого класу я мав усі шанси стати твердим трієчником, я здуру спробував вступити до педучилища. Спроба виявилася успішною, і хоча до занять педагогікою у мене було не ліпше ставлення, ніж раніше до занять літературою, та стався такий парадокс. Оскільки був це рік проголошення незалежности України, а в училищі була бібліотека, то я зацікавився національно-визвольним рухом ХХ ст., зокрема, дисидентством. Дуже скоро – ще у вересні 1991-го – я захопився В. Стусом. Це було щось неймовірне – я зрозумів, що література не є прикрашеним зображенням відмерлого побуту, а згустком болю життя. Досі я, напевно, мав у підсвідомості таку гадку, що письменники пишуть, аби отримати зиск (гроші, славу, приховати беззмістовність свого існування), а читач мусив це читати. Досвід Шевченка на той час уже був для мене неактуальним. Стус у 1991-92 – це було для мене все: читалося усі його доступні на той час тексти, художні і нехудожні, а його оцінки літературних явищ стали путівником у світ літератури. Він затягнув за собою у мою свідомість багатьох. Але то вже було не у 15 – пізніше.

У 20 р. я завершував перший курс української філології в університеті і не знав, що робити далі. Рутина навчання мені завжди була огидною. Читати після Стуса, Камю, “Дао де цзину”, Беккета, Йонеску, Чубая, Голобородька такі твори, як “Повчання” Володимира Мономаха, “Повість временних літ”, “Іліаду” з “Одісеєю” тощо тощо тощо було понад мої сили. Я ходив на пари вибірково, частіше до бібліотек. На іспиті з укр. літ-ри я заявив, що не читав “Наталки Полтавки” і не збираюся її читати, а коли викладач запитала, що мені заважає, я сказав, що “заважає” модерна література і поділився своїми враженнями від “Трилогії” Семюеля Беккета, яку тоді прочитав у російському перекладі. Напевно, це і була найважливіша для мене книжкова подія на той час.

У 25 р. я мав за плечима рік стажу вчителя зарубіжної літератури у сільській школі. Також, з легкої руки професора Миколи Миколайовича Ільницького, я став здобувачем при університеті, тобто отримав змогу писати наукову роботу про поезію Юрія Тарнавського. Я не ставив собі за ціль поповнити лави університетського викладацького складу чи здобути науковий ступінь – хотілося лише фахово дослідити, найперше для себе самого, творчість поета, який від 19-20 років став для мене улюбленим. Мабуть, що вчитування у поезію Тарнавського в цей час займало основну частину процесу мого читання.

У 30 р., напевно, ніяких пам’ятних читацьких відкриттів для мене не було. Коли ти стаєш “літературознавцем”, то позбавляєш себе літератури як гобі. Є певний план – а що він не надто нав’язливий, то ти йому піддаєшся і намагаєшся його дотримуватися: цього місяця написати про те, наступного – про се і т.д. Бажано, щоб предмет дослідження подобався, але якщо цього немає, то теж не біда – з несимпатичними мені книжками я довго не живу, переключаюся на щось прийнятніше, але й за те не тримаюся, бо треба рухатися далі. В межах планової роботи я чуюся незалежним. Поки що. Поки Табачнік не скаже, що літературознавство должно ісслєдовать только пісатєлєй мьортвих і русскіх.

пʼятницю, 30 липня 2010 р.

New Release: "Абетка" Чеслава Мілоша


Хочу. Бо Мілош, бо Сняданко, бо Андрухович, бо Баблоян, бо дизайн. Молодці!


*

Чеслав Мілош. Абетка. -- Харків: Треант, 2010. -- 384 с.
Переклад, коментарі та вступ: Наталка Сняданко
Передмова: Юрій Андрухович

четвер, 29 липня 2010 р.

New Release: "Вино самотності" Ірен Немировськи


В романі Ірен Немировськи "Вино самотності" (1935), багато в чому автобіографічному, змальована доля родини, яка з виру революції в Росії втекла до Парижу. Втрата коріння, самостійність, а також нестримне бажання скинути з себе пута — ось що вирує в замкненому гнітючому родинному колі. Оповідаючи про болісне звільнення, цей зворушливий роман розкриває нам непересічний талант однієї з відомих письменниць минулого століття.


*

Ірен Немировськи народилася 1903 р. в Києві. У 1917 р. її родина переїхала до Франції. Свою творчість Немировськи розпочала ще в молоді літа твором «Незгода» (надрукований у 1926 р.). Далі були «Дитя-геній» (1927 році), «Давид Гольдер» (1929), «Бал» (1929), «Осінні мухи» (1931), «Пішак на шахівниці» (1934), «Вино самотності» (1935), «Жертва» (1938 ), «Життя Чехова» (1946), «Блага цього світу» (1947), «Французька сюїта» (2004) та ін. У багатьох романах згадувалась Російська імперія й еміграція. Ці спогади, напевно, були не ностальгією за колишньою батьківщиною (занадто багато прикрого з нею пов'язано), а згадкою про пережите. Роман «Давид Гольдер» та повість «Бал» були екранізовані й адаптовані до театру. Життєвий шлях Ірен Немировськи закінчився 1942 р. в Освенцімі. Залишились тільки спогади й великий літературний доробок письменниці, яка стала класиком французької і світової літератури.

Сюжет автобіографічного роману «Вино самотності» розгортається навколо життя родини Каролів у провінційному містечку Росії, яка з виру революції втікає до Франції. Автор блискуче розкриває внутрішній світ головної героїні роману — дівчинки Елен, яку батьки майже не помічали, її самотність у родинному колі, її почуття, пошук сенсу життя, шлях раннього дорослішання. Психологічний пензель письменниці змальовує найтонші порухи душі, єдиним порятунком якої був багатий внутрішній світ, фантазія і книжки (хоча надмірне читання іноді діяло як сп'яніння). Усе це, а ще епізодичні поїздки до Парижа були тихою гаванню Елен. Та попри все вона змогла скинути з себе гнітючі пута родинного кола, зберігши людську гідність і навчившись бути мужньою.

*


середу, 28 липня 2010 р.

Поет із Гетеборга: Фредрик Нюберґ

Фредрик Нюберґ

Перекладаючи гетеборзького поета Фредрика Нюберґа, зайшов на Вікіпедію і надибав напрочуд повну статтю про нього російською мовою (повнішу, ніж навіть доступні шведська та англійська версії). Поезії Нюберґа з його дебютної книжки «Інша практика» (цикл «Ротори. Рухи 1-5») ввійдуть до антології сучасної гетеборзької поезії «18 поетів із Гетеборга», що наразі мною готується.

Проза Сєрґєя Тімофєєва




Недавно в мене виникло запитання до одного з моїх улюблених поетів Сєрґєя Тімофєєва: чи писав він коли-небудь прозу. Виявляється, так, писав (і пише): ось тут на його ЖЖ є оповідання «Кафе» (яке, до слова, нещодавно вийшло в німецькому перекладі). А ще Тімофєєв написав свою першу дитячу казку (і виконав її кілька днів тому на читаннях для дітей). «Може, щось у цьому напрямку вийде» — пише. :-)


*


понеділок, 26 липня 2010 р.

"Есеї підбурення" Дженні Хольцер


На сайті PinchukArtCentre висить .pdf "Есеї підбурення" (1979) американської концептуальної мисткині Дженні Хольцер. Ця англійсько-українська білінгва видана до виставки "Сексуальність і Трансцендентність". Український переклад виконали Олександр Михед та Богдана Матіяш.

*


неділю, 25 липня 2010 р.

Найцікавіша поетична територія в Європі?

Двері в «ellerströms»

На сайті поважного шведського видавництва «ellerströms» пише, що «станом на сьогодні нідерландська [нідерландськомовна] поезія, мабуть, — найцікавіша поетична територія в Європі». (Недарма до неї звертає увагу сам Кутзее.) Приклади сучасної нідерландської поезії? Скажімо, тут і тут.

*

Серія нідерландськомовної поезії видавництва «ellerströms» «Lågland»

суботу, 24 липня 2010 р.

New Release: "The Essential Poetry of Bohdan Ihor Antonych: Ecstasies and Elegies" (Translated by Michael M. Naydan)


This volume gathers together translations of the best works from all six of the extraordinary extant collections by Lemko-Ukrainian poet Bohdan Ihor Antonych's (1909-37): A Greeting to Life (1931), The Grand Harmony (1932-33), Three Rings (1934), The Book of the Lion (1936), The Green Gospel (1938), and Rotations (1938), as well as poetry published separately. It includes a translator's note and a biographical sketch on the poet by Michael M. Naydan and a comprehensive introduction by Dr. Lidia Stefanowska, one of the world's leading experts on Antonych's poetry and an Assistant Professor at Warsaw University.


About the author:



While Bohdan Ihor Antonych (1909-37) is not a household name in the discourse on Modernism that includes such great Slavic poets as Mandelstam, Pasternak, and Milosz, as well as their Western European counterparts Eliot, Rilke, and Lorca, in the opinion of many literary critics, he unquestionably should be. Critics have also compared him to Walt Whitman and Dylan Thomas. Antonych, who described himself as "an ecstatic pagan, a poet of the high of spring," lived, sadly, just for twenty-eight years, dying in 1937 from an infection after an appendectomy. Despite his young age and abbreviated lifespan, he managed to create an extremely powerful and innovative poetry with astonishing metaphorical constructions. When he moved to the multicultural city of Lviv to continue his higher education, he quickly adopted Ukrainian as his literary language and virtually transformed the Ukrainian poetic landscape.

About the translator:

Michael M. Naydan is Woksob Family Professor of Ukrainian Studies at The Pennsylvania State University and a prolific translator from Ukrainian and Russian. He has published seventeen books of translations, over thirty articles and more than fifty translations in scholarly and literary journals. Among his publications are: The Poetry of Lina Kostenko: Wanderings of the Heart (1990); Marina Tsvetaeva's "After Russia" (1992); Igor Klekh, A Country the Size of Binoculars (2004); Yuri Andrukhovych, Perverzion (2005); and Bohdan-Ihor Antonych, The Grand Harmony (2007).


*



пʼятницю, 23 липня 2010 р.

"18 поетів із Гетеборга": антологія сучасної гетеборзької поезії - 15. Сара Галльстрьом




Сара Галльстрьом (Sara Hallström) народилася 1979 року, мешкає в Гетеборгу. Дебютувала 2004 року збіркою поезій «Vi måste ha protein». Звідтоді видала ще дві збірки поезій: «Rötter smälter» (2007) та «Torg, korg, eko» (2010).


*

«18 поетів із Гетеборга» — антологія сучасної поезії, представлена вісімнадцятьма поетами та поетками з другого за величиною міста Швеції.

Більше про антологію тут.


*


18 Poets from Gothenburg is a contemporary poetry anthology featuring eighteen male and female poets from the second largest city in Sweden (translated by Lev Hrytsyuk).

The poet from Gothenburg in this volume is Sara Hallström.

Previously published poets include (to be continued):


четвер, 22 липня 2010 р.

Summer Reading: The Cambridge Companion to Performance Studies


З колонки Марка Річардсона на "Пічфорку" про "How to Dress Well", "Oneotrix Point Never" і розвиток онлайн-арту відкрив для себе вражаючу Марину Абрамович. Перформанс — мистецтво непросте, але захоплююче. "The Cambridge Companion to Performance Studies" з початку літа лежить на "Гігапедії".

вівторок, 20 липня 2010 р.

"18 поетів із Гетеборга": антологія сучасної гетеборзької поезії - 14. Анна Маттссон




Анна Маттссон (Anna Mattsson) народилася 1966 року, мешкає в Гетеборгу. Авторка 6 збірок поезій та 3 романів, а також драматичних творів. Переклала Пеппі Довгупанчоху кхмерською мовою, а також поезію та прозу з фарерської — шведською.



*

«18 поетів із Гетеборга» — антологія сучасної поезії, представлена вісімнадцятьма поетами та поетками з другого за величиною міста Швеції.

Більше про антологію тут.


*


18 Poets from Gothenburg is a contemporary poetry anthology featuring eighteen male and female poets from the second largest city in Sweden (translated by Lev Hrytsyuk).

The poet from Gothenburg in this volume is Anna Mattsson.

Previously published poets include (to be continued):


понеділок, 19 липня 2010 р.

Impromptu Translation: "Нова хвиля" Сєрґєя Тімофєєва

СЄРҐЄЙ ТІМОФЄЄВ
НОВА ХВИЛЯ

Заходить веселий цар
І всім дарує маленькі радіоприймачі:
«Налаштуйте, налаштуйте, — каже, — хвилю!»
І цілий ліс антен іде слідом за ним,
А по курній спекотній площі Справедливості
Неправедний диктатор киває п’ятами
З велетенською магнітолою, в якій
Потекли батарейки — не витримали
Сліз народних, солених, солених сліз.
А веселий цар їде на маленькому мулі
І кожному, кожному дає радіоприймач:
«Слухайте, — каже, — хвилю, що передає легку
Інструментальну музику, що навіює приємні
Спогади та впевненість у майбутньому!»
І дійсно — все так і є, чудова
Нова хвиля з якісним прийомом.
Жодних шумів, жодних перешкод,
Справжня радість для всіх!
Пер. Лев Грицюк [18.07.2010]

*


неділю, 18 липня 2010 р.

«21 слово» Лукаса Мудіссона


ЛУКАС МУДІССОН
21 СЛОВО

Двері стоять відчинені у ніч велику,

і десь там назовні чекає на мене смерті німота,

там очікує мене власна моя безсловесність.
Пер. Лев Грицюк

*


суботу, 17 липня 2010 р.

«Five Dials»: 4 перекладачів обговорюють «другу найдавнішу професію у світі»


«Пічфорк» навів на безкоштовний щомісячний літературний онлайн-часопис «Five Dials» від британського видавництва «Hamish Hamilton». У 5 числі є прекрасна публікація «A Little Trick of the Mind»: четверо перекладачів обговорюють «другу найдавнішу професію у світі». Enjoy! :-)

пʼятницю, 16 липня 2010 р.

Вірш Джорджа Оппена


З рецензії Девіда Вітлі дізнався про цікавого американського поета Джорджа Оппена. Вітлі цитує вірш Оппена «Студенти збираються». Його я й спробував перекласти українською:



ДЖОРДЖ ОППЕН
СТУДЕНТИ ЗБИРАЮТЬСЯ


Калюжі
Сяють небесним світлом


Публічна демонстрація


Студенти збираються на площі
Між двома небесами


Хтось мусить говорити


Я теж погоджуюся
Ми здатні жити
Тільки тому що деякі речі були сказані


Не повторені


Сказані
Пер. Лев Грицюк

четвер, 15 липня 2010 р.

До Львова їде зірка шведського слему!

Соля Крапу


На П'ятий міжнародний літературний фестиваль у рамках 17 Форуму видавців у Львові приїде Солья Крапу — шведсько-фінська поетка та прозаїк. Народилася 1960 року в Фінляндії, мешкає в шведському місті Умео. Два роки поспіль вигравала Чемпіонат Швеції зі слему (1997 та 1998 рр.), торік виграла Шведсько-фінський чемпіонат зі слему, лауреатка низки інших премій. Пише також для дітей.


*





середу, 14 липня 2010 р.

"Гнома" Самюеля Бекета


Вірш тижня від Фабер — «Гнома» ("Gnome") Самюеля Бекета. Твір був написаний 1934 року під враженням від читання «Wilhelm Meisters Lehrjahre» Гете; так Бекет підсумував свою короткотривалу академічну кар'єру:


Spend the years of learning squandering
Courage for the years of wandering
Through a world politely turning
From the loutishness of learning.


Колись я зробив спробу перекласти цю віршу:


Роки навчання провести, розтрачаючи
Сміливість для років мандрування
Світом, одвертаючись ввічливо
Од нікчемності навчання.
Пер. Лев Грицюк

вівторок, 13 липня 2010 р.

Summer Reading: "Без кори" Миколи Воробйова


комп'ютер — це камінь в якому
світиться
придивіться:
у кожному камені світиться

понеділок, 12 липня 2010 р.

П'єсу-переможницю "Драми на драбині" опублікують у "Радарі"



Під час проведення Фестивалю сучасної драматургії "Драма.UA" були визначені переможці конкурсу "Драма на Драбині".


Переможцем Конкурсу авторських драматичних творів "Драма на Драбині" за рішенням журі стала п'єса "Ведмеді для Маші" Марисі Нікітюк. А лауреатами конкурсу журі обрало п'єси "Мерзлота" Володимира Шелухіна та "Childfree" Сергія Лисенка.


Переможець отримує диплом, спеціальну відзнаку  срібну авторську статуетку "Драма на Драбині" та публікацію п'єси в українсько-польсько-німецькому часописі "Радар".

неділю, 11 липня 2010 р.

Вірш Бруно К. Ойєра


БРУНО К. ОЙЄР
ВОНА ВІДПОВІЛА


те що я залишив за собою
повернулось
і притисло своє дихання до моєї шкіри
зійшло з потяга через двадцять один рік
із пляшкою шампанського
і притулило губи до моєї шиї
я віз нас кудись
і уникав усього неону тодішнього
усіх завулків і дощу
я запитав її
чому вона покинула мене того разу
і вона відповіла
але я не покидала тебе ніколи
як би я могла покинути тебе
це неможливо
просто-таки неможливо 
так не живеться

Пер. Лев Грицюк

*


*


суботу, 10 липня 2010 р.

See Wisława Szymborska's "Maybe All This" by Agrafka Art Studio



Agrafka Art Studio just uploaded a YouTube with their art book interpretation of poems by Wisława Szymborska. And it's AMAZING! The book is called Maybe All This and features 40 original poems by the Nobel laureate as well as Ukrainian translations by Andriy Savenets and art by Romana Romanyshyn and Andriy Lesiv. UPDATE: Check out good quality photos of the book here!


пʼятницю, 9 липня 2010 р.

Good Read: "Тіло і доля" Тараса Антиповича

«[…] все це Африка, її розтоптана з північно-західного краю відбивна, вона лежала під твоїм літаком, сяк-так прикрита хмарками, як фіговим листям, Африка — ця гаряча відбивна, що ніколи не вихолоняє, хіба спустити на неї ядерну зиму — не можна було туди їхати, ти пам’ятаєш, як ви приземлилися в якійсь дірі, потім ти вийшов, узятий охоронцями у квадрат, тебе доправили до великого позашляховика, якоїсь такої напівамфібії, що не горить у вогні і не тоне в лайні, навіть у лайні африканських слонів, якщо вони цілим стадом навалять колективну купу, там пахло іншим повітрям, іншим пилом, іншими рослинами, іншими тілами, підсмаженими до чорноти, бо неграми не народжуються, неграми стають — від спеки, від ультрафіолету, від злиднів і гарячої печалі, це точно — в Африці і печаль гаряча, від такої печалі хочеться з’їсти сирого варана, лузати скорпіонів, як соняшникове насіння, закусувати короїдами, добутими з-під кори баобаба, кори, з якої місцева публіка плете риболовні сіті й вірьовки, а з листя баобаба вони роблять салати і варять супи, а з м’якоті баобаба бовтають лимонад, а в дуплах баобаба живуть, як у хатах — тобі це розповідав якийсь чорний місцевий гід, чий акцент майже не залишав шансів на розуміння краєзнавчих монологів, на лице екскурсовода сідали мухи, він їх не зганяв, як, зрештою, і всі мешканці цих країв, мух тут багацько, всіх не зженеш, а рухи краще зекономити для інших справ — для білування білих, наприклад.» [Ст. 102-104]

четвер, 8 липня 2010 р.

Ірландці про заробітчанство

Фото з блогу Девіда Вітлі

Ірландські мігранти традиційно були об’єктом зневаги як постачальники дешевої робочої сили. Прикметно, що нині саме ірландські поети як ніхто реагують на тему заробітчанства в Західній Європі. Так у «Cambridge Companion to Irish Poetry» Девід Вітлі в есеї «Ірландська поезія в ХХІ сторіччі» цитує вірш Джастіна Квінна «Українські будівельники»: поет-ірландець спостерігає, як чехи (чимало яких  заробітчани у Великій Британії) зі зневагою керують у себе українськими мігрантами — «прозорими людьми», які зводять «прозорі» будівлі («Принаймні, цього разу / вони не в танках» — пише Квінн, нагадуючи про радянську окупацію Чехословаччини):


                             Transparent things
Like these estates of towerblocks, civic buildings,
The new life promised everyone by Tesco,


Are what transparent men construct and tear
                     Straight down tomorrow.
What's left is less a capital and more a
Million people moving in the air.


А вчора Девід Вітлі опублікував на блозі свій вірш «Працівники-мігранти»:


DAVID WHEATLEY
MIGRANT WORKERS


If there are dozens there are a hundred,
frost on their boots but some bare-chested. 
Not one green shoot will be wasted: 
migrant workers, drifters, kindred


come from towns out east to stoop
to the earth this harsh-grained Lincoln dawn,
then stretch by the road, their day’s shift done,
stopping when this man says they stop.


This one has a master’s degree,
this one a girl in Brno and 
a girl in Grimsby. His best friend 
will kill a third in some skulduggery.


Some will not know, how you say,
names for what they pick in English, 
for pleasure, tedium or anguish, 
for banks of poppy, wild rose, daisy. 


Next summer finds them here or gone 
as the market or their whims dictate. 
The children they have yet to meet 
call here/there home in this/that tongue.


*